Я поглянув на Обмiнну на небо яке обкладали неспокiйнi грiзно-фiалковi хмари а Люба тим часом уже вискочила зi свого лiсового житла i ми побiгли до тiєї липи, що мала пособити добрим людям. Струнка мов тополя вона трохи навскiс стояла над яром натрушувала i на лiс i на яр свої пахощi навколо неї живою сiткою ворушилися бджоли. Коли я вилiз на дерево за яром обiзвався грiм а Люба налякано скрикнула ( М. Стельмах).
2. Зробіть синтаксичний розбір останнього речення
3. Перепишіть речення, поставте розділові знаки, яких не вистачає. Намалюйте схему.
Коли Господь Бог не мавши й крихти гумору так необачно сотворив людей і пустив їх на землю зразу ж він завидів що люди роблять зовсім не те чого хотілось би Творцеві і він їй-богу ж був тоді вартий співчуття так само ж либонь почуває себе й недосвідчений драматург на виставах свого першого творіння бо всі дійові особи й виконавці завжди і скрізь — у будь-якій драмі чи комедії чи навіть у звичайному житті — роблять зовсім не те що їм робити слід (Олександр Ільченко).
.
Немає коментарів:
Дописати коментар